ЗАКОН УКРАЇНИ
“Про внесення змін до деяких законів України”
Верховна Рада України п о с т а н о в л я є:
І. Внести зміни до Закону України № 168/97-ВР від 3 квітня 1997 року "Про податок на додану вартість" (Відомості Верховної Ради України 1997 р., № 21, ст.156):
У статті 1:
у пункті 1.1:
після слів "платник податку" додати слова: "оподатковувана операція", після слів "платник податку на додану вартість" додати слова: "операція, яка підлягає оподаткуванню податком на додану вартість";
Доповнити пункт 1.2 абзацами такого змісту:
" - представництво нерезидента, що не має статусу юридичної особи;
Для цілей оподаткування дві чи більше особи, які здійснюють спільну (сумісну) діяльність, вважаються окремою особою у межах такої діяльності”.
Доповнити пункт 1.2 частиною такого змісту:
“1.15. Податковий агент – юридична особа, її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ або фізична особа чи нерезидент або його представництво, які зобов”язані нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати)_ цей податок до бюджету від імені та за рахунок платника податку, вести податковий облік та подавати податкову звітність податковим органам відповідно до закону, а також нести відповідальність за порушення норм цього Закону”.
У пункті 1.4 та за текстом цього Закону словосполученння “продаж товарів”, “продаж послуг (робіт)” замінити відповідно на словосполучення “поставка товарів”, “поставка послуг” у відповідних відмінках та числі, крім випадків, коли термін "продаж товарів (робіт, послуг)" використовується для означення цивільно-правового договору купівлі-продажу.
Доповнити статтю 1 новими пунктами 1.11, 1.12 такого змісту:
"1.11. Касовий метод – метод податкового обліку, за яким дата виникнення податкових зобов'язань визначається як дата зарахування коштів на банківський рахунок (у касу) платника податку або дата отримання інших видів компенсацій вартості поставлених ним товарів (послуг), а дата виникнення права на податковий кредит визначається як дата списання коштів з банківського рахунку (видачі з каси) платника податку або дата надання інших видів компенсацій вартості поставлених йому товарів (послуг).
1.12. Безмитний магазин – пункт роздрібного продажу товарів (супутніх послуг), який знаходиться під митним режимом, відповідно до якого товари (супутні послуги), не призначені для споживання на митній території України, ввозяться, знаходяться та поставляються під митним контролем у пунктах пропуску на митному кордоні (крім залізничних та пішохідних митних переходів), відкритих для міжнародного сполучення, а також на авіаційному, морському (річковому) транспортниому засобі, який виконує міжнародний рейс, інших зонах митного контролю, визначених митними органами згідно з Митним кодексом України, без справляння ввізного мита, цього податку, а також інших податків (зборів), базою оподаткування яких є вартість таких товарів (супутніх послуг), заходів нетарифного регулювання та ліцензування діяльності з роздрібного продажу окремих видів товарів, у тому числі підакцизних.
Пункт 1.11 вважати пунктом 1.13 та викласти у такій редакції:
“1.13. Інші терміни використовуються у значеннях, визначених законами з питань оподаткування, або іншими законами, що не суперечать законам з питань оподаткування та цьому Закону у частині визначення термінів”.
2. У статті 2:
пункт 2.1 викласти у такій редакції:
"2.1. будь-яка особа, що за своїм добровільним рішенням зареєструвалася платником податку чи підлягає обов’язковій реєстрації як платник податку згідно з вимогами цього пункту.
Особа підлягає обов’язковій реєстрації як платник податку, якщо загальна сума компенсації вартості поставок товарів (послуг), що підлягають оподаткуванню згідно з цим Законом, нарахована (сплачена, надана) такій особі або у рахунок погашення її зобов”язань – третім особам, досягає за будь-який період протягом останніх 12 календарних місяців граничної суми у 300 000 гривень (без врахування податку на додану вартість).
Якщо оподатковувані операції особи та пов’язаної з нею особи (осіб) є тотожними повністю або переважно, для цілей розрахунку зазначеної граничної суми береться сукупна сума компенсацій, наданих усім таким особам. Оподатковувані операції вважаються переважно тотожними, якщо сума компенсацій, отриманих пов”я-заними особами за тотожні оподатковувані операції, дорівнює або перевищує 50 відсотків від загальної суми отриманих ними компенсацій протягом зазначеного 12-місячного періоду.
Особа, яка згідно з вимогами цього пункту мала зареєструватися платником податку, але не здійснила таку реєстрацію, несе обов”язки з нарахування та сплати цього податку, а також відповідальність за таку несплату на рівні особи, зареєстрованої як платник податку, без права виписки податкової накладної та нарахування податкового кредиту.
2.2. будь-яка особа, яка імпортує (ввозить, пересилає)_товари та супутні ним послуги на митну територію України, за винятком фізичних осіб, не зареєстрованих платниками податку, які ввозять товари (предмети) у супроводжувальному багажі або отримують їх як поштове відправлення у межах неторгового обороту в обсягах, що не підлягають оподаткуванню згідно з митним законодавством (крім ввезення транспортних засобів чи запасних частин до них такими фізичними особами);
2.3 уповноважений державний орган, який здійснює продаж конфіскованого, арештованого або безхазяйного майна покупцю безпосередньо або за посередництвом іншої особи у встановленому законодавством порядку;
2.4 особи, уповноважені Кабінетом Міністрів України вносити консолідований податок з об’єктів оподаткування, що виникають внаслідок поставки послуг підприємствами залізничного транспорту від їх основної діяльності та підприємствами зв'язку, що знаходяться в підпорядкуванні платника податку. Кабінет Мінстрів України установлює правила застосування цього пункту;
2.5. будь-яка особа, що є нерезидентом та підпадає під визначення пункту 2.1 цієї статті, яка надає послуги (виконує роботи) з місцем їх надання на митній території України;
2.6 податковий агент.
Особи, зазначені у пунктах 2.3, 2.6 цієї статті, зобов'язані зареєструватися платниками податку, незалежно від того, чи відповідають вони вимогам пункту 2.1 цієї статті або ні.
3. У статті 3:
пункт 3.1. викласти у такій редакції:
"3.1. Об'єктом оподаткування є операції платників податку з:
3.1.1 поставки товарів (послуг), якщо місце такої поставки знаходиться на митній території України;
3.1.2 імпорту товарів (супутніх таким товарам послуг).
З метою оподаткування до імпорту також прирівнюється:
поставка товарів з-за меж митного кордону України на митну територію за договорами оренди (лізингу), застави та інших договорів, які не передбачають передання права власності на такі товари (майно) або передбачають їх обмін на корпоративні права чи цінні папери (крім давальницької сировини, яка надається виконавцю – резиденту у спосіб та за процедурою, визначеною законом з такого питання);
поставка товарів з території митних (ліцензійних) складів або безмитних магазинів на митну територію України для їх вільного використання (споживання);
поставка готової продукції на митну територію України для її вільного використання (споживання), виготовленої виконавцем з використанням давальницької сировини, попередньо ввезеної з-за меж митного кордону України або з території митних (ліцензійних) складів.
3.1.3 експорту товарів (супутніх таким товарам послуг), вартість яких включається до митної вартості таких товарів згідно з нормами митного законодавства.
З метою оподаткування до експорту також прирівнюється:
поставка товарів за межі митного кордону України за договорами фінансової оренди (лізингу), застави та інших договорів, які не передбачають передання права власності на такі товари (майно) або передбачають їх обмін на корпоративні права чи цінні папери;
поставка товарів з митної території України на територію митних (ліцензійних) складів або безмитних магазинів.
З метою оподаткування не вважається експортом та не оподатковується цим податком за будь-якою ставкою:
поставка товарів за межі митного кордону України з території митних (ліцензійних) складів або безмитних магазинів, а також поставка товарів з одного митного (ліцензійного) складу чи безмитного магазину, на територію іншого митного (ліцензійного) складу або безмитного магазину, якщо такі митні (ліцезійні) склади чи безмитні магазини розташовані на митній території України.
у абзаці першому підпункту 3.2.1 пункту 3.2:
після слова "деривативи" додати слова "корпоративні права, виражені в інших, ніж цінні папери формах";
слова: "обміну зазначених цінних паперів на інші цінні папери" замінити словами: "обміну цінних паперів, корпоративних прав на інші цінні папери, корпоративні права";
підпункт 3.2.2 пункту 3.2 викласти у такій редакції:
3.2.2 передача майна у схов (відповідальне зберігання), в оренду (лізинг), за винятком фінансового лізингу, якщо місце надання такого майна знаходиться на митній території України;
повернення майна зі схову (відповідального зберігання) його власнику, майна, попередньо переданого в оренду (лізинг), крім фінансового лізингу, орендодавцю (лізингодавцю)”;
сплати процентів або комісій у складі орендних (лізингових) платежів, нарахованих на вартість об'єкту фінансового лізингу (без урахування частини лізингового платежу, що надається в рахунок компенсації частини вартості об'єкта фінансового лізингу згідно із договором), місце надання або державної реєстрації такого майна якого знаходиться на митній території України;
передача майна у заставу (іпотеку) позикодавцю (кредитору, іпотекодавцю) чи у забезпечення іншої дійсної вимоги кредитора, якщо місце надання такого майна знаходиться на митній території України;
повернення позичальнику або іпотекодавцю майна, попередньо переданого платнику податку у заставу чи іпотеку, якщо місце надання такого майна знаходиться на митній території України;
у пункті 3.2.4:
після слів “грошових винагород” додати слова “крім їх виплати у будь-яких формах, відмінних від грошової”;
підпункт 3.2.5 доповнити абзацом такого змісту:
“імпорт (увезення, пересилання) на митну територію України майна як технічної допомоги чи благодійної (гуманітарної) допомоги, ящ згідно з нормами міжнародних договорів, згода на укладення яких була надана Верховною Радою України, така допомога не підлягає оподаткуванню цим податком”;
У підпункті 3.2.7 пункту 3.2 слова "на ринку цінних паперів України, а також деривативами на фондових, валютних і товарних біржах, створених у порядку, передбаченому відповідними законами" замінити словами: “та валютними цінностями, включаючи будь-які виплати (у тому числі комісійні) фондовим чи валютним біржам чи позабіржовим фондовим системам або їх членам у зв’язку з організацією та торгівлею валютними цінностями чи цінними паперами”;
у частині першій слова "в тому числі при ввезенні основних фондів на митну територію України (крім підакцизних товарів) або їх вивезенні" замінити словами "(крім підакцизних товарів), у тому числі при їх вивезенні";
Підункт 3.2.10 виключити, у цьому зв’язку підпункт 3.2.11 вважати підпунктом 3.2.10.
4. У статті 4:
Перше речення пункту 4.1 доповнити словами такого змісту: “ а також суми процентів, сплачених (нарахованих) за договорами товарного кредиту (позики) у частині, що перевищує подвійний розмір облікової ставки Національного банку України, встановленої на дату такої сплати (нарахування), у розрахунку за строк користування таким кредитом (позикою)”.
У пункті 4.3:
у першому реченні абзацу першого слова "до пункту перетину митного кордону" замінити словами "до пункту першого призначення на митній території України".
У другому реченні абзацу першого слова “на момент виникнення податкових зобов”язань” замінити словами: “на банківський день, попередній дню, в якому товар (товарна партія) уперше підпає під режим митного контролю відвповідно до митного законодавства. У такому ж порядку встановлюється валютний (обмінний) курс для нарахування інших податків (зборів), базою оподаткування яких є митна вартість таких товарів”.
Доповнити перший абзац реченням такого змісту: "Пунктом першого призначення на митній території Украни вважається місце вручення товару імпортеру або перевізнику (експедитору) – резиденту, відповідно до базису поставки, визначеного у зовнішньоекономічному договорі, або місце, визначене у вантажній митній декларації. Якщо такою декларацією або договором пункт першого призначення не визначений, то з метою оподаткування пунктом першого призначення вважається місце першого фактичного вручення вантажу імпортеру на митній території України;
Пункт 4.4 викласти у такій редакції:
пункт 4.5 викласти у такій редакції:
4.5. У разі коли після поставки товарів (послуг) здійснюється будь-яка зміна суми компенсації, включаючи наступний за поставкою перегляд цін, перерахунок у випадках повернення товарів особі, що їх надала, а також при проведенні процедур урегулювання сумнівної, безнадійної заборгованості згідно зі статтею 12 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”, сума податкових зобов'язань та податкового кредиту продавця та покупця підлягають відповідному перерахуванню.
4.5.1. Якщо внаслідок такого перерахунку відбувається зменшення суми компенсації на користь платника податку – продавця, то:
а) продавець відповідно зменшує суму податкових зобов'язань за наслідками податкового періоду, протягом якого був проведений такий перерахунок, та надсилає покупцю розрахунок відкоригованого значення податку;
б) покупець відповідно зменшує суму податкового кредиту за наслідками такого податкового періоду у разі, коли він є зареєстрованим як платник податку на дату проведення корегування, а також мав право на податковий кредит під час придбання таких товарів (робіт, послуг).
4.5.2. Якщо внаслідок такого перерахунку відбувається збільшення суми компенсації платнику податку – продавцю, то:
а) продавець відповідно збільшує суму податкових зобов'язань за наслідками податкового періоду, протягом якого був проведений такий перерахунок, та надсилає покупцю розрахунок відкоригованого значення податку;
б) покупець відповідно збільшує суму податкового кредиту за наслідками такого податкового періоду у разі, якщо він є зареєстрованим як платник податку на дату проведення перерахунку, а також мав право на податковий кредит під час придбання таких товарів (робіт, послуг).
4.5.3. Норми цього пункту не поширюються на випадки, коли продавець товарів (робіт, послуг) не є платником податку на додану вартість станом на кінець податкового періоду, в якому був зроблений такий перерахунок.
4.5.4. Зменшення суми податкових зобов”язань платника податку-продавця при зміні компенсації вартості товарів, наданих особам, що не були платниками цього податку на момент такого продажу, дозволяється лише при:
а) поверненні раніше проданих товарів у власність продавцю з наданням покупцю грошової компенсації їх вартості;
б) при перегляді цін, пов'язаних з гарантійними замінами товарів;
в) у зв'язку з проведенням процедур врегулювання сумнівної або безнадійної заборгованості, яка виникла внаслідок продажу товарів (робіт, послуг) у товарний кредит (розстрочення)”;
Пункт 4.8 доповнити реченням такого змісту:
“Для цілей оподаткування цим Законом, надання або отримання векселя не змінює суми податкового кредиту або податкового зобов”язання з цього податку”.
5. У статті 5:
"5.1. Звільняються від оподаткування за ставкою, визначеною пунктом 6.1 статті 6, операції з:”;
Підпункт 5.1.3 пункту 5.1 викласти у такій редакції:
"5.1.3. поставки послуг з виховання та освіти дітей дитячими музичними та художніми школами, школами мистецтв, будинками культури; послуг з дошкільного виховання, початкової, середньої, професійно-технічної та вищої освіти закладами, які мають спеціальний дозвіл (ліцензію) на поставку таких послуг, незалежно від їх організаційно-правового статусу та форми власності, згідно з переліком таких послуг, визначеним Кабінетом Міністрів України; а також послуг з розміщення учнів або студентів в інтернатах або гуртожитках;
5.1.7 поставка ліків, лікарських засобів, медичних пристосувань та медичних засобів, визначених життєво необхідними за переліком, який установлюється Кабінетом Міністрів України.
Такий перелік установлюється раз у рік до 1 липня року, попереднього звітньому. При неустановленні зазначеного переліку у такий строк, діє перелік, установлений для попереднього року, а при відсутності такого – пільга поширюється на всі види ліків, лікарських засобів, медичних пристосувань та медичних засобів;
5.1.8. поставка (надання) медичних послуг, визначених життєво необхідними за переліком, що встановлюється Кпабінетом Міністрів України, до якого не можуть бути включені послуги з:
а) косметичного лікування або косметичної хірургії (включаючи косметичне протезування, не пов”язане з медичними показаннями);
б) водолікування та геліотерапії, не пов”язаних з лікуванням хронічних захворювань;
в) лікування та протезування зубів з використанням дорогоцінних металів, гальванопластики та порцеляни;
г) абортів, крім абортів, які проводяться за медичними показаннями або якщо вагітність стала наслідком згвалтування;
д) операції з переміни статі;
е) лікування венеричних захворювань, крім СНІДу та венеричних захворювань, причиною яких стало нестатеве зараження або згвалтування;
є) лікування тютюнової чи алкогольної залежності;
ж) клонування людини або її органів;
з) поставки послуг з доставки хворих або поранених громадян, незалежно від статусу осіб, які здійснюють таку доставку, чи статусу таких хворих чи поранених осіб;
и) оплати вартості медичних послуг, які не підпадають під перелік життєво необхідних, встановлений Кабінетом Міністрів України.
Такий перелік установлюється раз у рік до 1 липня року, попереднього звітньому. При неустановленні зазначеного переліку у такий строк, діє перелік, встановлений для попереднього року, а при відсутності такого – пільга поширюється на всі види медичних послуг, крім визначених у цьому підпункті.
Пункт 5.1.13 виключити.
Пункт 5.1.14 доповнити такими словами:
“крім підакцизних товарів”.
Пункт 5.1.17 виключити.
Підпункт 5.1.20 пункту 5.1 викласти у такій редакції:
5.1.20 поставки житла (об'єктів житлового фонду), крім їх першої поставки.
Частину другу викласти у такій редакції:
“Для цілей цього підпункту під першою поставкою житла (об'єкту житлового фонду) розуміється:
а) перше передання готового новозбудованого житла (об”єкту житлового фонду) у власність покупця або вартість робіт з його спорудження;
б) перший продаж реконструйованого або капітально відремонтованого житла (об'єкту житлового фонду) покупцю, що є особою, іншою ніж власник такого об'єкту на момент виведення його з експлуатації (використання) у зв'язку з такою реконструкцією або капітальним ремонтом, або вартість робіт з такої реконструкції чи капітального ремонту.
Норми цього підпункту поширюються також на продаж дачних або садових будинків, інших об”єктів власності, зареєстрованих згідно із законодавством як житло (житловий фонд), а також індивідуальних гаражів чи індивідуальних місць на гаражних стоянках”.
У підпункті 5.1.21:
в абзаці першому слова "абзацами "а" і "б"" замінити словами "абзацами "а", "б" і "е"";
в абзаці третьому перед словами “а також контролю” увести такі слова “що унемоливлюють поширення таких товарів без такого маркування (їх продаж при вилученні такого маркування)”;
Підпункти 5.1.22 – 5.1.23 пункту 5.1, підпункти 5.2.3 – 5.2.4 пункту 5.2, пункти 5.8 – 5.10 цієї статті виключити;
у підпункті 5.2.5 виключити слова “продажу та”, а також “за умови їх використання виключно для власних потреб”;
У пункті 5.3:
Перше речення доповнити словами такого змісту:
“на територію платника податку, який здійснює переробку або подальшу переробку таких товарів”.
Останнє речення пункту 5.3 викласти у такій редакції:
“Подальша поставка зазначених товарів з території таких платників податку прирівнюється до їх імпорту н територію України.
Кабінет Міністрів України визначає правила застосування норм цього пункту”.
6. У статті 6:
У підпункті 6.1.1 пункту 6.1 цифру “20” замінити цифрою “15”;
Пункт 6.2 викласти у такій редакції:
6.2. При експорті товарів (супутніх таим товарам послуг) ставка податку становить "0" відсотків до бази оподаткування.
Для цілей цього Закону супутніми розуміються послуги, чия вартість включається до митної вартості товарів, що експортуються.
6.3. Якщо місце надання товарів (послуг) знаходиться за межами митної території України, цей податок не застосовується.
7. У статті 7:
Підпункт 7.2.2 доповнити реченням такого змісту:
“При поставці товарів або послуг згідно зі статтею 8-1 цього Закону, у податковій накладній визначається зазначена таким пунтком ставка податку”.
Підпункт 7.2.4 викласти у такій редакції:
7.2.4. Право на нарахування податку та виписування податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, визначеному статтями 8-1 чи 9 цього Закону.
Суб'єкти підприємницької діяльності, що перейшли за самостійним вибором до систем спрощеного оподаткування, які не передбачають сплати податку на додану вартість або передбачають його сплату за ставками, відмінними від визначених цим Законом (чи замінюють сплату цього податку сплатою інших податків, зборів чи обов’язкових платежів, у тому числі в їх складі), втрачають з моменту такого переходу право на видачу податкової накладної, а також на отримання бюджетного (експортного) відшкодування, з урахуванням положень пункту 9.6 статті 9 цього Закону.
У разі коли особа, що не має права на нарахування податку та виписування податкової накладної, здійснює таке нарахування або виписування всупереч нормам цього Закону, така особа вважається такою, що несе податкове зобов'язання у розмірі нарахованих сум податку без права нарахування податкового кредиту та отримання бюджетного (експортного) відшкодування.
Підпункт 7.2.6 пункту 7.2 викласти у такій редакції:
7.2.6. Податкова накладна видається платником податку, що поставляє товари (послуги) покупцю на його вимогу.
При продажу товарів (послуг) за готівку, а також з розрахунками картками платіжних систем чи банківськими або персональними чеками, податкова накладна виписується за бажанням покупця, а підставою для нарахування податкового кредиту є належним чином оформлений товарний чек, інший платіжний чи розрахунковий документ, що підтверджує передання товарів (робіт, послуг) покупцю та/або прийняття платежу, із визначенням загальної суми платежу, суми податку та податкового номера продавця, або за бажанням покупця - податкова накладна. Це правило діє для розрахунків готівковими коштами у межах сум, дозволених Національним банком України згідно із законодавством.
Підставою для нарахування податкового кредиту також є:
транспортний білет;
готельний рахунок;
рахунок, який виставляється платнику податку за послуги зв”язку, а також інші послуги, вартість яких визначається за показниками відповідних приладів обліку;
касовий чек, що містить загальну суму продажу та суму податку (з визначенням фіскального номеру, але без визначення податкового номеру продавця), який підтверджує разовий продаж товарів обсягом не більше 100 гривень на день.
Підпункт 7.2.7 доповнити словами такого змісту:
"або погашений податковий вексель”;
підпункт 7.2.8 пункту 7.2 викласти у такій редакції:
"7.2.8 Платники податку повинні вести окремий облік операцій з поставки та придбання товарів (послуг), які підлягають оподаткуванню цим податком, а також звільнених від оподаткування згідно зі статтею 5 цього Закону.
Зведені результати такого обліку відображаються у податкових деклараціях, форма і порядок заповнення яких визначається центральним податковим органом України. Платник податку веде реєстр отриманих та виданих податкових накладних у документальному або електронному вигляді за його вибором, у якому зазначається порядковий номер податкової накладної, дата її виписки (отримання), загальна сума та сума нарахованого податку, а також реєстраційний номер платника податку - продавця, який надав податкову накладну такому платнику податку. При наявності оригіналу податкової накладної невключення її до зазначеного реєстру не є підставою для відмови у зарахуванні суми податку, визначеної у такій податковій накладній, до складу податкового кредиту такого платника податку, але є підставою для застосування адміністративних санкцій згідно із законодавством..
При проведенні документальної перевірки платнк податку зобов”язаний забезпечити доступ поадковому інспектору до реєстра податкових накладних, та у разі ведення його в електронному вигляді – носієм електронної інформації за свій рахунок. При цьому носій електронної інформації повинен зберігатися потягом строку давності, встановленого законом. Платник податку повинен використовувати будь-яку з трьох найбільш поширених операційних комп”ютерних програм (систем) в Україні. Нав”язування операційних програм (систем) чи носіїв інформації з боку податкового органу або будь-якого іншого органу державної виконавчої влади платнику податку не припускається та розцінються як порушення правил антимонопольного законодавства чи вимагання хабара.
У першому реченні підпункту 7.3.2 пункту 7.3 виключити слова "(валютних цінностей)";
Пункт 7.3 доповнити новим підпунктом 7.3.9 такого змісту:
"7.3.9. Особа, яка протягом останніх 12 календарних місяців мала оподатковувані поставки, чия вартість не перевищує 300 000 гривень (без урахування цього податку), може вибрати касовий метод податкового обліку.
Якщо зазначений вибір здійснюється під час реєстрації такої особи як платника цього податку, касовий метод починає застосовуватися з моменту такої реєстрації і не може бути зміненим до кінця року, протягом якого відбулася така реєстрація.
Якщо зазначений вибір здійснюється протягом будь-якого часу після реєстрації особи як платника цього податку, касовий метод починає застосовуватися з податкового періоду, наступного за податковим періодом, в якому був зроблений такий вибір, і не може бути зміненим протягом наступних 12 місячних (4 квартальних) податкових періодів.
Рішення про вибір касового методу подається податковому органу разом із заявою про податкову реєстрацію або податковою декларацією за звітний (податковий) період, протягом якого було зроблено такий вибір. Податковий орган зобов'язаний видати платнику податку спеціальне свідоцтво про його реєстрацію як платника податку за касовим методом;
Касовий метод не застосовується:
до імпортних та експортних операцій;
до операцій із поставки підакцизних товарів;
до оподатковуваних операцій, якщо платник податку - продавець, який вибрав касовий метод, надає покупцю протягом звітного періоду податкову накладну без фактичної поставки товарів (послуг) протягом такого звітного періоду.
Якщо товари (послуги) залишаються неоплаченими у повній сумі (з урахуванням цього податку)_протягом трьох податкових місяців, наступних за місяцем, у якому відбулася їх поставка платником податку, що вибрав касовий метод (протягом кварталу, наступного за кварталом їх надання, - для платників податку, що вибрали квартальний податковий період), та такий платник не розпочав процедуру врегулювання сумнівної,безнадійної заборгованості відповідно до закону, то сума нарахованих податків підлягає включенню до складу податкових зобов'язань такого платника податку за наслідками наступного податкового періоду, а податковий кредит не перераховується.
Застосування касового методу зупиняється з податкового періоду, наступного за податковим періодом, протягом якого платник податку приймає самостійне рішення про перехід до загальних правил визначення дати виникнення податкових зобов'язань та податкового кредиту (методу нарахувань) чи досягає обсягу оподатковуваних операцій, визначеного пунктом 2.1 статті 2 цього Закону.
Платник податку має право самостійно відмовитися від касового методу шляхом надіслання відповідної заяви на адресу податкового органу, у якому він є зареєстрований як платник цього податку, та здати спеціальне свідоцтво, визначене четвертим абзацом цього підпункту.
У разі, коли обсяги оподатковуваних операцій перевищують розмір суми, визначеної пунктом 2.1 статті 2 цього Закону, платник податку зобов'язаний відмовитися від касового методу шляхом надіслання відповідної заяви на адресу податкового органа, в якому він є зареєстрованим як платник цього податку, та здати спеціальне свідоцтво. У цьому випадку платник податку переходить до загальних правил оподаткування, починаючи з податкового періоду, наступного за періодом подання такої заяви. У разі, коли платник податку не подає таку заяву у встановлені цією частиною строки, податковий орган повинен перерахувати суму податкових зобов'язань та податкового кредиту такого платника податку, починаючи з податкового періоду, на який припадає гранична дата подання його заяви про відмову від касового методу, та позбавити права використання таким платником податку касового методу протягом наступних 36 податкових місяців.
З початку застосування касового методу за підставами, визначеними цим Законом:
сума податкових зобов'язань та податкового кредиту, що виникла до застосування касового методу, не підлягає перерахунку у зв'язку з початком такого застосування.
При відмові від застосування касового методу за будь-якими підставами та переходу до загальної системи оподаткування цим податком:
сума податкових зобов”язань платника податку збільшується на суму, нараховану на суму (вартість) товарів (послуг), поставлених платником податку, але не оплачених коштами чи іншими видами компенсацій на дату переходу такого платника до звичайного режиму оподаткування;
сума податкового кредиту платника податку збільшується на суму (вартість) товарів (послуг), отриманих таким платником податку, але не оплачених коштами або іншими видами компенсацій на дату переходу такого платника до звичайного режиму оподаткування.
Абзац перший підпункту 7.4.5 статті 7 викласти у такій редакції:
“Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту)”.
Увести підпункти 7.4.6 – 7.4.7 такого змісту:
“7.4.6. Платник податку – покупець має право включити до податкового кредиту суми податків, належним чином підтверджені податковими накладними (іншими подібними документами), незалежно від того, чи дотримується особа, яка виписує таку податкову накладну, вимог цього Закону щодо включення сум податку до складу своїх податкових зобов'язань або належної сплати сум податку до бюджету, а також незалежно від того, чи така особа зареєструвалася платником такого податку чи ні.
7.4.7. Якщо угода (договір) між продавцем і покупцем визнається судом недійсною внаслідок з’ясування того, що особа - продавець була зареєстрована на підставну особу чи з використанням раніше загублених чи викрадених документів, то покупець вважається таким, що не має права на нарахування податкового кредиту за таким договором, якщо за рішенням суду визнається наявність змови між стронами такої угоди або наявність умислу такого покупця, спрямованого на ухилення від сплати цього податку.
Те саме стосується випадків отримання бюджетного ( експортного) відшкодування”.
У підпункті 7.5.2 пункту 7.5 статті 7 слова “(робіт, послуг)” замінити словами “(супутніх послуг)”.
У разі якщо, починаючи з податкового періоду, протягом якого проведено добровільну реєстрацію, і до податкового періоду, у якому досягається зазначений обсяг оподатковуваних операцій, різниця між загальною сумою податкових зобов’язань звітного періоду та сумою податковго кредиту такого платника податку має від’ємне значення, сума податку на додану вартість зараховується у зменшення податкових зобов’язань наступних податкових періодів. Якщо протягом такого строку суми від’ємного значення податку залишаються не погашеними сумами податкових зобов’язнаь, вони враховуються під час визначення суми податку, що підлягає сплаті до бюджету, або суми бюджетного відшкодування за наслідками податкового періоду у якому були досягнуті зазначені обсяги оподатковуваних операцій. Ці правила щодо отримання бюджетного відшкодування поширюються на осіб, зареєстрованих платниками податку на підставі того, що вони здійснюють торггівлю за готівку (кредитні дебетові картки або комерційні чеки).
пункт 7.8 викласти у такій редакції:
"7.8 Податкові періоди
7.8.1. Податковим періодом є один календарний місяць, а у випадках, визначених підпунктом 7.8.2 цього пункту, - календарний квартал, з урахуванням того, що:
- у разі, коли особа реєструється платником податку з дня, іншого ніж перший день календарного місяця такої реєстрації, першим податковим періодом є період, який розпочинається з дня такої реєстрації та закінчується останнім днем першого повного календарного місяця;
- у разі, коли податкова реєстрація особи анулюється у день, інший ніж останній день календарного місяця такого анулювання, останнім податковим періодом є період, який розпочинається з першого дня такого місяця та закінчується днем такого анулювання.
7.8.2. Платник податку, обсяг оподатковуваних операцій якого за минулі дванадцять місячних податкових періодів не перевищує 300 тисяч гривень (без врахування податку на додану вартість), може вибрати квартальний податковий період. Заява про вибір квартального податкового періоду подається податковому органу разом із декларацією за наслідками останнього податкового періоду календарного року. При цьому квартальний податковий період починає застосовуватися з першого податкового періоду наступного календарного року та діє до його кінця.
У разі коли протягом будь-якого періоду з початку застосування квартального податкового періоду обсяг оподатковуваних операцій платника податку перевищує 300 000 гривень (без врахування податку на додану вартість), такий платник податку зобов'язаний самостійно перейти на місячний податковий період, починаючи з місяця, на який приходиться таке перевищення, що зазначається у відповідній податковій декларації”.
Пункт 7.9 викласти у такій редакції:
7.9. Місце надання товарів (послуг)
7.9.1. Місцем надання товарів вважається:
а) у разі поставки товарів, що відправляються або транспортуються постачальником або особою, на користь якої вони надаються (покупцю, комісіонеру, орендарю), - місце, де такі товари знаходяться на момент такої відправки або надання їх перевізнику (якщо такий перевізник є особою, іншою ніж постачальник, чи особою, на користь якої надаються такі товари).
Якщо товари монтуються або збираються (з їх тестуванням чи випробовуванням або без таких) постачальником або особою, що уповноважена від його імені здійснювати такі дії, - місце, де вони монтуються або збираються;
- у разі, коли поставка товарів здійснюється за місцем їх розташування (які не відправляються або не транспортуються), - місце, де товари фактично знаходяться на початок такої поставки;
- у разі, коли продається нерухоме майно, - місце його розташування;
- у разі, коли товари постачаються на борт морських, повітряних суден або поїздів, - місце убуття таких транспортних засобів.
Для цілей цього підпункту під терміном "місце убуття" розуміється перший географічний пункт, в якому вантаж був розміщений на транспортний засіб, або де громадяни стали його пасажирами, за умови коли такий вантаж або такі пасажири мають пункт прибуття (вивантаження) за межами митної території України;
- у разі, коли товари продаються через глобальну комп'ютерну мережу (ІНТЕРНЕТ) або локальні комп'ютерні мережі, - місце розташування продавця, незалежно від місця реєстрації його доменного імені (електронної сторінки чи адреси), а якщо продавець є нерезидентом, - місцезнаходження (розташування) покупця, який у цьому випадку виступає податковим агентом.
Особи, які надають товари (послуги) на території України з використанням глобальної або локальних комп'ютерних мереж, зобов'язані зареєструватися як платники цього податку при наявності підстав, визначених пунктом 2.1 статті 2 цього Закону, а у разі коли такі особи є нерезидентами - відкрити своє постійне представництво на території України та зареєструвати його як платника цього податку.
7.9.2. Місцем надання послуг вважається:
а) за винятками, визначеними у частинах "б" –"д" цього підпункту, - місце де особа, яка надає послугу, зареєстрована платником цього податку, а у разі коли така послуга надається нерезидентом, - місце розташування його представництва, а при відсутності такого, - місце розташування резидента, що виконує агентські функції від імені такого нерезидента, а при відсутності такого, - місце фактичного розташування покупця;
б) при наданні послуг з продажу або спорудження нерухомого майна, включаючи послуги агентів та ріалтерів, а також інших осіб, відповідальних за підготовку, координацію та здійснення робіт із будівництва об'єктів нерухомості, включаючи послуги архітекторів та осіб, які здійснюють нагляд за будівництвом та інших подібних осіб, - місце, де таке нерухоме майно розташоване;
в) при наданні послуг з поставки товарів для морських, повітряних або залізнодорожних транспортних засобів у тій частині, що приходиться на перевезення пасажирів або вантажів по митній території України, - у пункті відправлення такого транспортного засобу.
Для цілей цієї частини використовуються такі терміни:
"частина перевезення пасажирів або вантажів по митній території України" - частина перевезення, що здійснюється між пунктом відправлення на митній території України та пунктом прибуття такого транспорту на митній території України, без будь-яких зупинок за межами такої митної території;
"пункт відправлення транспорту" - перший пункт посадки пасажирів або навантаження вантажів;
"пункт прибуття транспорту" - останній пункт на митній території України для посадки пасажирів або навантаження вантажів на митній території України.
У випадку поїздки або перевезення в обидві сторони, поїздка (перевезення) у зворотну сторону вважається окремим перевезенням;
г) місце, де фактично надаються послуги у сфері:
культурної, артистичної, спортивної, наукової, освітньої, розважальної або подібної ним діяльності, включаючи діяльність організаторів (продюсерів) таких діяльностей, та пов'язаних з ними послуг;
діяльності, допоміжній транспортній, як навантаження, розвантаження, перевантаження, складська обробка товарів та інші аналогічні види робіт;
оцінки нерухомого майна (нерухомості);
проведення будь-яких робіт з рухомим майном;
д) якщо інше не визначено підпунктом 7.9.3 цього пункту, місцем, де нижчезазначені послуги надаються покупцям, заснованим за межами митної території України, є місце реєстрації такого покупця або його постійного представництва, якому надаються такі послуги, а при відсутності такого місця реєстрації, - місце його постійної адреси або проживання:
передання чи надання авторських прав, патентів, ліцензій, авторських прав, торгових марок та аналогічних прав;
надання рекламних послуг та інших послуг з просування товарів (послуг) на ринку (промовтерства);
надання послуг консультантами, інженерами, адвокатами, бухгалтерами, аудиторами, актуаріями та інших аналогічних послуг, а також з обробки даних та надання інформації, у тому числі з використанням комп'ютерних систем;
надання обов'язку утримуватися від проведення окремих видів діяльності частково або повністю;
здійснення банківських, фінансових та страхових угод, включаючи перестрахування, за винятком надання в оренду банківських сейфів;
надання послуг персоналу, тобто фізичних осіб, які перебувають у відносинах трудового найму з постачальником, у використання іншій особі;
надання агентських послуг від імені та за рахунок іншої особи, якщо вони забезпечують надання покупцю послуг, перерахованих у цьому підпункті;
надання в оренду рухомого майна, крім транспортних засобів.
7.9.3. На виняток з правил визначення місця надання послуг, перелік яких міститься у піщпункті "д" підпункту 7.9.2 цього пункту, а також при наданні в оперативну оренду транспортних засобів:
а) місцем надання послуг, яке згідно з положеннями підпункту “д” підпункту 7.9.2 цього пункту знаходилося би на митній території України, вважається місце, яке знаходиться за її межами, якщо фактичне користування та споживання таких послуг знаходиться за межами митної території України;
б) місцем надання послуг, яке згідно з положеннями підпункту “д” підпункту 7.9.2 цього пункту знаходилося би за межами митної території України, вважається місце, яке знаходиться на митній території України, якщо фактичне користування та споживання таких послуг знаходиться на митній території України".
9. Доповнити Закон статтею 8-1 такого змісту:
"Стаття 8-1. Спеціальний режим оподаткування діяльності у сфері сільського та лісового господарства, а також рибальства
8-1.1. Будь-яка юридична особа або фізична особа - суб’єкт підприємницької діяльності, яка проводить господарську діяльність у сфері сільського господарства, лісового господарства чи рибальства та діяльність з обробки чи переробки такої продукції та відповідає вимогам цієї статті (далі – агрофірма), може обрати спеціальний режим оподаткування, передбачений цією статтею.
8-1.2. Агрофірма, яка вирішила обрати спеціальний режим оподаткування, реєструється у відповідному податковому органі за правилами та у строки, визначеними цим Законом для реєстрації платників податку на додану вартість за самостійним рішенням.
У наслідок такої реєстрації податковий орган видає агрофірмі свідоцтво про її реєстрацію як суб’єкта спеціального режиму за цією статтею.
8-1.3. Податковий орган зобов’язаний відмовити агрофірмі у реєстрації суб’єктом спеціального режиму оподаткування, якщо протягом останніх 12 календарних місяців до подання заяви така агрофірма надає товари (послуги), інші ніж у сфері сільського, лісового господарства та рибальства (їх обробки чи переробки), на суму, яка перевищує граничний розмір, установлений пунктом 2.1 статті 2 цього Закону, з урахуванням того, що до розрахунку зазначеної суми не включається сума поставлених такою агрофірмою іншим особам основних фондів (у тому числі невиробничих), які перебували на її балансі протягом більше ніж трьох років до дати подання заяви про таку реєстрацію.
8-1.4. У разі коли агрофірма - суб'єкт спеціального режиму оподаткування (далі – агрофірма) надає товари (послуги), інші ніж у сфері сільського, лісового господарства та рибальства, вартість яких перевищує граничний розмір, установлений пунктом 2.1 статті 2 цього Закону протягом визначеного ним строку (з урахуванням винятків, установлених пунктом 8-1.3 цієї статті), то:
податковий орган, який зареєстрував агрофірму як суб'єкта спеціального режиму оподаткування, зобов'язаний скасувати таку реєстрацію на підставі даних податкової декларації або документальної перевірки. У цьому випадку агрофірма повинна повернути податковому органу видане ним свідоцтво та зареєструватися як платник податку на додану вартість за загальними правилами.
8-1.5. Спеціальний режим оподаткування передбачає:
а) звільнення агрофірми від обов’язків сплати податку на додану вартість за ставкою, визначеною пунктом 6.1 статті 6 цього Закону;
б) оподаткування операцій з надання товарів (послуг) такою агрофірмою за ставками:
6 відсотків до суми поставлених товарів (послуг) лісового господарства та рибальства (продуктів їх обробки, переробки такою агрофірмою);
9 відсотків до суми поставлених товарів сільського господарства (продуктів їх обробки, переробки такою агрофірмою).
Зазначені у цьому пункті ставки нараховуються на базу оподаткування, визначену згідно зі статтею 4 цього Закону, а отримані суми такого податку залишаються у власності агрофірми, що їх нараховує.
8-1.6. Сума податків, утриманих агрофірмою за ставками, визначеними пунктом 8-1.5 цієї статті, (нарахованими на її користь), спрямовується на відшкодування її витрат зі сплати (нарахування) податків на додану вартість у складі ціни виробничих факторів, а у надлишковій сумі залишається у вільному використанні такої агрофірми, без її включення до складу її валових доходів з метою оподаткування податком на прибуток підприємств.
8-1.7. У разі коли сума податків, установлених пунктом 8-1.5 цієї статті, отримана агрофірмою (нарахована на її користь), є меншою за суму податків на додану вартість, сплачену (нараховану) агрофірмою у складі ціни виробничих факторів, така від’ємна сума не підлягає бюджетному відшкодуванню та не включається до складу валових витрат такої агрофірми з метою оподаткування податком на прибуток підприємств.
8-1.8. Агрофірма має право на отримання експортного відшкодування внаслідок експорту товарів сільського, лісового господарства та рибальства. При цьому сума експортного відшкодування розраховується за правилами, визначеними пунктом 8.4 статті 8 цього Закону, з урахуванням того, що для такого розрахунку береться податковий кредит, який виник внаслідок придбання такою агрофірмою виробничих факторів.
8-1.9. Агрофірма не має права:
нараховувати та сплачувати податок на додану вартість за загальними правилами та мати право на податковий кредит;
добровільно реєструватися платником податку на додану вартість на загальних підставах;
реєструватися суб’єктом спрощених систем оподаткування, які передбачають відмінний від норм цього закону порядок сплати податку на додану вартість або звільнення від його сплати.
8-1.10. Агрофірма зобов’язана надати податкову накладну покупцю товарів (послуг) за його вимогою, у порядку, визначеному пунктом 7.2 цього Закону.
Покупець таких товарів (послуг) має право включити суму податку, визначену у такій податковій накладній, до суми свого податкового кредиту на загальних умовах цього закону.
8-1.11. Агрофірма у строки, передбачені законом для квартального податкового періоду, подає відповідному податковому органу податкову декларацію. При цьому така агрофірма зобов'язана вести облік документів первинного обліку та звітності у загальному для платників цього податку порядку.
8-1.12. Свідоцтво про реєстрацію агрофірми як суб'єкта спеціального режиму оподаткування має містити відомості, передбачені у свідоцтві платника податку на додану вартість, та підлягає анулюванню за такими підставами:
а) агрофірма підпадає під дію пункту 8-1.4 цієї статті;
б) агрофірма подає добровільну заяву про знаття її з реєстрації як суб'єкта спеціального режиму оподаткування або її реєстрацію як платника цього податку на загальних підставах;
в) агрофірма стає зобов”язаною зареєструватися як платник цього податку на загальних умовах;
в) агрофірма підпадає під дію підпунктів "б", “в”, “д” пункту 9.8 статті 9 цього Закону."
8-1.13. Терміни, які використовуються у цій статті, мають таке значення:
а) діяльність у сфері сільського господарства:
виробництво продукції рослинництва, у тому числі вирощування фруктів та овочів, квітів та декоративних рослин (у відкритому або закритих ґрунтах); вирощування грибів, сім"ян, прянощів, саджанців;
виробництво продукції тваринництва, у тому числі птахівництва, кролівництва, бджільництва, розведення шовкопрядів та змій;
б) діяльність у сфері лісового господарства (лісництва) – саджання, вирощування чи зрубування дерев або чагарників та догляд за ними, збирання дикорослих грибів та ягід;
в) діяльність у сфері рибальства – вилов прісноводної риби, її розведення чи інших прісноводних; розведення мушлів, вустриць та ракоподібних; розведення жаб;
До діяльності у сфері сільського господарства також включається надання таких послуг особами, що здійснюють діяльність у сферах, визначених у підпункті 8-1.13 цього пункту, а саме:
сіяння та садження рослин, збирання врожаю, його брикетування чи складування, інші польові роботи, включаючи внесення добрив та засобів захисту рослин;
пакування та підготовка до продажу, у тому числі сушіння, очистка, розмелювання, дезінфекція та силосування сільськогосподарської продукції;
зберігання сільськогосподарської продукції;
вирощування, розведення, відгодівля та забій свійської худоби, застосування засобів захисту тварин, проведення протиепізоотичних заходів;
надання в оренду (лізинг) обладнання, що звичайно використовується у сільському господарстві;
надання консультацій з питань проведення діяльності, визначеної підпунктом 8-1.13, у тому числі загально управлінського значення (з питань оподаткування, бухгалтерської звітності та обліку, організації внутрішнього виробничого управління та збуту);
знищення бур'яну та шкідливих комах, обробка посівів і сільськогосподаських площ засобами захисту рослин, а також використання засобів захисту тварин;
експлуатація меліоративного (зрошуючого) та іригаціонного обладнання для посівних площ та сільськогосподарських угідь.
Виробничими факторами у сфері сільського господарства є товари (послуги), що придбаються суб'єктами оподаткування для їх використання в операціях у сфері сільського, лісового господарства та рибальства, включаючи основні фонди, що переважно використовуються у таких операціях.
Діяльність з обробки чи переробки продукції, одержаної в результаті діяльності у сфері сільського господарства, рибальства, а також лісового господарства (тільки у частині обробки (переробки) дикорослих грибів та ягід) вважається відповідно діяльністю у сфері сільського господарства, рибальства чи лісового господарства за умови, якщо така продукція вирощується, відгодовується, виловлюється або збирається таким переробником – платником цього податку.
8-2.1. У порядку, визначеним пунктом 8-1 цієї статті, та за ставкою податку у 10 відсотків, оподатковуються госпрозрахункові установи пенітенціарних закладів України, з урахуванням того, що перелік їх виробничих факторів та номенелатура товарів (послуг), що ними надається, визначається у спосіб, встановлений Кабінетом Міністрів України.
10. У статті 9:
а) пункти 9.3 - 9.8 статті 9 викласти у такій редакції:
"9.3. Особи, що підпадають під визначення статті 2 цього Закону, зобов'язані зареєструватися в якості платників податку у податковому органі за їх місцезнаходженням. Форма заяви про реєстрацію визначається центральним податковим органом.
Фізичні особи, які не є суб'єктами підприємницької діяльності та ввозять (імпортують) товари (предмети) на митну територію України в обсягах, які підлягають оподаткуванню згідно із законодавством, сплачують податок на додану вартість в момент перетину такими товарами (предметами) митного кордону України без їх реєстрації як платників цього податку.
9.4. Якщо особа, що не підпадає під визначення пункту 2.1 статті 2 цього Закону як платник податку, у зв'язку з тим, що обсяги операцій, які підлягають оподаткуванню згідно з цим Законом, є меншими за визначену таким пунктом суму, вважає за доцільне добровільно зареєструватися платником податку, така реєстрація здійснюється за її заявою.
Якщо така особа досягає обсягу оподатковуваних операцій, що перевищує суму, визначену пунктом 2.1 статті 2 цього Закону, не більше ніж у два рази, така особа зобов'язана надіслати податковому органу реєстраційну заяву протягом 20 календарних днів, наступних за податковим періодом, на який припадає день досягнення такого обсягу.
Якщо внаслідок укладення такою особою однієї чи більше цивільно-правових угод (договорів), у результаті виконання яких планується здійснення оподатковуваних операцій, обсяг яких перевищуватиме у два чи більше разів суму, визначену пунктом 2.1 статті 2 цього Закону, така особа зобов'язана надіслати реєстраційну заяву до кінця податкового періоду, за наслідками якого були би збільшені податкові зобов'язання внаслідок такої операції згідно з нормами цього Закону, коли би така особа була зареєстрована як платник податку.
Особа, що не здійснює таку реєстрацію у таких випадках та у такі строки, несе відповідальність на рівні платника цього податку.
9.5. Реєстраційну заяву може бути направлено на адресу податкового органу з повідомленням про вручення. Податковий орган зобов'язаний видати заявнику (відправити поштою) свідоцтво про податкову реєстрацію такої особи протягом 10 днів від дня отримання реєстраційної заяви. Якщо податковий орган не надає таке свідоцтво у зазначені строки, то при вірішенні спору між таким податковим органом та такою особою щодо права такої особи виписувати податкову накладну та мати право на податковий кредит чи права податкового органу на стягнення податкового бору такої особи, спір вирішується з урахуванням правила вирішення конфлікту інтересів відповідно до закону.
9.6. З урахуванням положень пункту 9.5 цієї статті, реєстраційна заява має бути подана (надіслана) податковому органу:
а) особами, що підлягають реєстрації згідно з пунктом 2.1 статті 2 цього закону, - не пізніше двадцятого календарного дня з моменту досягнення обсягом оподатковуваних операцій суми, визначеної зазначеним пунктом;
б) особами, які підлягають податковій реєстрації у зв'язку із здійсненням ними операцій, визначених у пунктах 2.2 – 2.4 статті 2 цього Закону, - не пізніше ніж за двадцять календарних днів до початку здійснення таких операцій;
в) особами, що прийняли добровільне рішення про реєстрацію платниками податку, - не пізніше двадцяти календарних днів до початку податкового періоду, з якого такі особи вважатимуться платниками цього податку та матимуть право на податковий кредит і виписку податкових накладних.
Форма реєстраційної заяви та свідоцтва про реєстрацію визначаються центральним податковим органом, з урахуванням того, що у реєстраційній заяві має зазначатися юридична адреса платника та фактична адреса розташування його керівного органу, а також основне місце проживання фізичних осіб, уповноважених підписувати правоустановчі документи від імені такого платника податку. У разі коли у майбутньому змінюються зазначені відомості, платник податку зобов'язаний повідомити податковий орган про такі зміни у строки, встановлені законом для подання декларації з цього податку. Ненадання таких відомостей у такі строки тягне за собою адміністративну відповідальність, встановлену законом для невчасного подання обов'язкової звітності";
пункт 9.5 діючого закону вважати пунктом 9.7;
увести пункт 9.8 такого змісту:
"9.8. Реєстрація діє до дати її анулювання, яка відбувається у випадках коли:
а) платник податку, який до місяця, в якому подається заява про анулювання реєстрації, є зареєстрованим згідно з положеннями частини першої пункту 2.1 статті 2 цього Закону більше 24 календарних місяців, включаючи місяць реєстрації, та має за останні 12 поточних календарних місяців обсяги оподатковуваних операцій, визначені з урахуванням положень частини третьої пункту 2.1 статті 2 цього Закону, менші за 300 000 гривень;
б) ліквідаційна комісія платника податку, оголошеного банкрутом, закінчує роботу або платник податку ліквідується за власним бажанням чи за рішенням суду (фізична особа позбувається статусу суб'єкта підприємницької діяльності);
в) зареєстрована як платник податку особа реєструється як платник єдиного податку або стає суб'єктом інших систем оподаткування, умови яких визначають особливий порядок нарахування чи сплати податку на додану вартість, відмінний від тих, що встановлені цим Законом, чи звільняється від внесення цього податку до бюджету за рішенням суду або будь-якими іншими причинами;
г) зареєстрована як платник податку особа обирає спеціальний режим, передбачений статтею 8-1 цього Закону;
д) зареєстрована як платник податку особа не надає податковому органу декларації з цього податку протягом дванадцяти послідовних податкових місяців або подає таку декларацію (податковий розрахунок), яка (який) свідчить про відсутність оподатокуваних покупок та оподаткувуваних продажів протягом такого періоду, а також коли податковий орган не знаходить фактичне місце розташування (місцезнаходження) платника податку у зв”язку з неподанням ним декларації з цього податку та при цьому виконує процедури, визначені законом з питань погашення зобов'язань або боргу платників податків з цього податку.
Анулювання реєстрації за підставами, визначеними у підпункті "а" цього пункту, здійснюється за заявою платника податку.
Анулювання реєстрації за підставами, визначеними у підпунктах "б"-"д" цього пункту, здійснюється за ініціативою відповідного податкового органу або такої особи.
У разі анулювання реєстрації платник податку позбавляється права на нарахування податкового кредиту та отримання бюджетного (експортного) відшкодування, але у строки, визначені законом, є зобов'язаним погасити суму податкових зобов'язань або податкового боргу з цього податку, що виникли до такого анулювання, при їх наявності, незалежно від того, чи буде така особа залишатися зареєстрованою як платник цього податку на дату сплати такої суми податку або ні.
У разі коли за наслідками останнього податкового періоду особа має право на отримання бюджетного (експортного) відшкодування, таке відшкодування надається протягом строків, визначених цим Законом, незалежно від того чи буде така особа залишатися зареєстрованою як платник цього податку на дату отримання такого бюджетного (експортного) відшкодування або ні. Це правило не поширюється на осіб, зазначених у частиніі "в" цього підпункту.
Податковий орган не може відмовити в анулюванні реєстрації у разі існування підстав, визначених у підпунктах "а" – "б" цього пункту та зобов'язаний прийняти самостійне рішення про анулювання реєстрації за підставами, визначених у підпунктах "в" – "г" цього пункту.
Рішення про анулювання реєстрації за заявою платника податку приймається у строки, визначені цією статтею для податкової реєстрації.
Платник податку зобов'язаний повернути податковому органу реєстраційне свідоцтво:
якщо анулювання реєстрації здійснюється за ініціативою платника податку - разом із наданням заяви про таке анулювання;
якщо анулювання реєстрації здійснюється за ініціативою податкового органу – протягом 20 календарних днів від дня прийняття рішення про анулювання. У цьому випадку затримка у поверненні такого свідоцтва прирівнюється до затримки у наданні податкової звітності з цього податку.
При анулюванні реєстрації останнім податковим періодом вважається період, який розпочинається від дня, наступного за останнім днем попереднього податкового періоду, та закінчується днем такого анулювання.
Платник податку, в обліку якого на день анулювання реєстрації знаходяться товарні залишки або основні фонди, стосовно яких було нараховано податковий кредит у минулих або поточному податковому періоді, зобов'язаний визнати умовний продаж таких товарів за звичайними цінами та відповідно збільшити суму своїх податкових зобов'язань за наслідками податкового періоду, протягом якого відбувається таке анулювання".
Статтю 10 викласти у такій редакції:
"Стаття 10. Особи, відповідальні за нарахування, утримання та сплату (перерахування) податку до бюджету
10.1. Особами, відповідальними за нарахування, утримання та сплату (перерахування) податку до бюджету, є:
а) платники податку, визначені у пунктах 2.1 та 2.4 статті 2 цього Закону;
б) митний орган при справлянні податку з осіб, визначених у пункті 2.2 статті 2 цього Закону;
в) у разі коли сплата податку особами, визначеними у пункті 2.2 статті 2 цього Закону, розстрочується з виданням податкового векселя, - платник податку, що надав такий податковий вексель;
г) представництво нерезидента, визначене у пункті 2.3 статті 2 цього Закону, або резидент, який є податовим агентом такого нерезидента.
10.2. Платники податку, визначені у частинах "а", "в", "г" цього пункту, відповідають за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, а також за повнотою та своєчасністю його внесення до бюджету.
10.3. Платники податку, визначені у частині “б” цього пункту, відповідають за дотримання правил надання інформації для розрахунку бази оподаткування (суми податку, належного до сплати), особам, відповідальним за збір та внесення податку до бюджету.
10.4. Контроль за правильністю нарахування та сплати (перерахування) податку до бюджету здійснюється відповідним податковим органом, а при імпорті товарів зі сплатою податку при його митному оформленні – відповідним митним органом за правилами, встановленими центральним податковим органом.
10.5. Суми податку, нараховані митним органом, підлягають зарахуванню платниками податку безпосередньо на рахунки державного бюджету (державного казначейства). Це правило також поширюється на сплату інших податків (зборів), нарахованих на митну вартість товарів (супутніх послуг) при їх імпорті (ввезенні, пересиланні).
Якщо під час імпорту (ввезення) товарів був наданий податковий вексель (простий вексель при ввезенні давальницької сировини), то надання будь-яких грошових гарантій, фінансових гарантій чи гарантійних листів у рахунок забезпечення до митниці призначення не дозволяється.
10.6. Форми декларації та податкових розрахунків з цього податку встановлюються центральним податковим органом за узгодженням з комітетом Верховної Ради України, що відповідає за проведення податкової політики.
Увести такі зміни до статті 11:
пункт 11.4 викласти у такій редакції:
11.4. Зміни порядку оподаткування податком на додану вартість можуть здійснюватися лише шляхом внесення змін до цього закону окремим законом з питань оподаткування.
У разі коли іншим законом, незалежно від часу його прийняття, встановлюються правила оподаткування цим податком, відмінні від зазначених у цьому законі, пріоритет мають норми цього Закону.
В абзаці першому пункту 11.5 після слів “на митну територію України” додати слова: “для будь-яких потреб”;
Пункти 11.6 – 11.8, 11.10, 11.13 виключити.
У пункті 11.9 абзац другий виключити.
У пуінкті 11.11 абзац п”ятий виключити.
Пункт 11.12 доповнити абзацем такого змісту: “Норми цього пункту діють з урахуванням норм пункту 12.2 статті 12 цього Закону”.
Вилучити підпункти 11.16 – 11.17, 11.20 - 11.21, 11.25, 11.26, 11.29, 11.30 - 11.32, 11.34, 11.35.
Увести статтю 12 у такій редакції:
"Стаття 12. Перехідні положення
12.1. На виняток із правила, встановленого цим Законом, при виписуванні до 1 січня 2007 року рахунків населенню за послуги, які включаються до квартирної плати та плати за стаціонарний телефон, податок на додану вартість не виділяється окремо та включається до загальної суми вартості таких відповідних послуг. Це правило не звільняє платників податку, які надають такі послуги, від обов'язків ведення відповідного податкового обліку та сплати (перерахування) податку у визначені законом строки.
12.2. Сплата податку з урахуванням особливостей, встановлених пунктом 11.12 статті 11 цього Закону, здійснюється лише особами, які набули право на таку сплату з такими особливостями до дати опублікування цього Закону, з урахуванням того, що:
сплата податку при імпорті (ввезенні, пересиланні) товарів (у тому числі підакцизних та тих, що підпадають під визначення статті 1-24 УТНЗЕД, сировини, напівфабрикатів, комплектуючих, а також будь-яких послуг), за винятком обладнання та устаткування, здійснюється у загальному порядку, без застосування норм пункту 11.12 статті 11 цього Закону;
норми пункту 11.12 статті 11 цього Закону щодо таких осіб утрачають чинність з моменту завершення (припинення) дії інвестиційних договорів, зареєстрованих до дати опублікування цього Закону, без права на продовження (пролонгацію) таких договорів.
12.3. Поставка житла оподатковується за правилами, що діяли до дати набрання чинності цим Законом, якщо до такої дати:
а) житло було передано у власність покупцю;
б) були розпочаті роботи зі спорудження житла під фінансові зобов”язання покупця, оформлені кредитним договором;
в) покупець сплатив внесок у рахунок погашення вартості житла, але не менший за 20 відсотків від його вартості;
г) відповідно до Закону України "Про проведення експерименту в житловому будівництві на базі холдингової компанії "Київміськбуд", покупець сплатив внесок у рахунок придбання житла або отримав його у власність.
12.4. Суб’єкти спрощених систем оподаткування, які згідно з нормами цього Закону зобов'язані повернути свідоцтво про реєстрацію податковому органу, що їх видав до моменту набрання чинності цим Законом, здійснюють таке повернення протягом 30 календарних днів від такого набрання чинності цим Законом. Після цієї дати такі суб’єкти вважаються такими, що умисно ухиляються від оподаткування при видачі податкових накладних або при заявленні права на отримання бюджетного (експортного) відшкодування.
12.7. Для інформування платників податку центральний податковий орган:
оприлюднює реєстр платників цього податку на офіційному сайті у глобальній комп'ютерній мережі "Інтернет", доступ до якого є вільним (безоплатним);
установлює правила надання місцевими (реґіональними) податковими органами письмових підтверджень факту податкової реєстрації особи за запитами інших платників податку;
періодично оприлюднює перелік осіб, позбавлених податкової реєстрації за ініціативою податкових органів чи рішенням суду.
Кабінет Міністрів України розробляє та затверджує програму комп'ютеризації державної податкової служби та враховує такі витрати при розробці проекту державного бюджету на черговий рік.
Стаття 13. Порядок уведення в дію цього Закону
13.1. Цей Закон набирає чинності з 1 січня 2004 року, крім пункту 12.2 статті 12 ць |
Вчера депутаты приняли Закон Украины «О внесении изменений к некоторым законам Украины», «О внесении изменений в закон про налог на добавленную стоимость» (№1277-1). Согласно нового закона, с 1 января 2004 года НДС в Украине будет 17%, а с 2006 г. – 15%.
