Стосовно виробництва електротранспорту, комплектуючих та залучення крупних гравців – це не тільки робота депутатів у Верховній Раді України зі створення стимулів на законодавчому рівні, вважає Володимир Кулик, засновник компанії Evodrive та директор по продажам компанії Octa Energy. В цьому питанні політичну волю має проявити вся держава, адже протистояти доведеться лобістам олігархів, які завжди Україну сприймали лише як інструмент для легкого збагачення в умовах штучно створеної закритої конкуренції.
Яких типів зарядних станцій потребує наявний парк електромобілів в Україні. Куди ринок буде рухатись далі? Частина 1
Чи можливий перехід до єдиного порту зарядки електромобілів. Думки операторів ринку. Частина 2
Яскравий приклад стратегічного планування та конкуренції серед лідерів світових держав ми бачимо зараз серед США, Європи та Китаю. Впровадження державної політики США для стимулювання галузі, бо це в першу чергу національна безпека, миттєво зробили умови, які долучають усі світові компанії працювати саме на американському ринку.
До війни ми у Федерації роботодавців автомобільної галузі України наголошували, що треба створити умови не гірші, ніж пропонують у сусідніх країнах. Та зараз цього вже недостатньо. Адже сьогодні маємо враховувати ще й воєнні ризики, інвесторам потрібні гарантії захисту інвестицій та незмінності законодавчого поля.
Україна вже прийняла низку важливих рішень для розвитку виробництва. Прийнято стимули для розвитку індустріальних парків, нещодавно запрацювали закони №1660-IX та 1661-IX для стимулювання виробництва екологічного транспорту. Але запрацювали лише зараз, через майже два роки після прийняття. В існуючих умовах треба діяти більш швидко і рішуче. Тут вкрай важливим є захист інвестицій від воєнних ризиків та комплексна підтримка, проактивність і операційна гнучкість держави на всіх етапах залучення інвесторів.
Не так давно AUTO-Consulting розбирав можливість вітчизняних виробників автобусів перейти на рейки електромобілізації в зв’язку з впровадженням закону №8172, який передбачає перехід до екологічно чистого транспорту до 2036 року й далі.
Чи зможе Україна виробляти власні електробуси та виконати вимоги закону №8172. Думка головних операторів ринку
Чи зможе Україна до 2036 року повністю перейти на електробуси. Думка провідних операторів
Для реалізації такого амбітного задуму необхідно буде на протязі п’яти років створити додаткові виробничі потужності на базі вже діючих підприємств України (Корпорації «Богдан», АТ «Черкаський автобус», ТОВ «Електронмаш», Концерну «Еталон», ТОВ «ПОЛІТЕХНОСЕРВІС») та збільшити їх сумарну потужність до 10000 автобусів на рік. Для цього потрібно завершити розпочату реконструкцію заводу в м. Луцьк (потужність 4600 автобусів на рік) та на інших заводах, щоб забезпечити сумарну потужність принаймні 5200 автобусів на рік. Загальні планові капітальні інвестиції, необхідні для створення потужностей по виробництву електробусів, складатимуть не менше $280 млн, вважає Дмитро Писаний, директор луцького “Автоскладального заводу №1” компанії «Богдан Моторс».
Організація щорічного виробництва 10 тисяч електробусів вимагатиме збільшення використання таких складових місцевого виробництва, як тягові акумуляторні батареї, тягові електродвигуни, системи керування тяговим приводом, компоненти трансмісії, компоненти електроніки. Для забезпечення показника локалізації біля 50% необхідні інвестиції у купівлю ліцензій та на створення виробництва цих компонентів також не менше ніж 300 млн. дол. США, - вважає Дмитро Писаний.
Маємо надію на створення виробництв електродвигунів та батарей в Україні (в т.ч. із залученням іноземних інвестицій), говорить заступник директора ТОВ "Комтранскомплект", Кіріл Лесік. Також обов’язково потрібно завчасно продумати питання щодо утилізації/переробки/модернізації батарей.
Вважаємо що виробники готові до великих модернізацій для запровадження нових відповідних виробничих процесів, але це неможливо без підтримки Держави, а саме:
1. Зміни у законодавстві, націлені на створення привабливих умов для іноземних інвесторів.
2. Спрощення оподаткування для вітчизняних виробників.
3. Надання вигідних кредитних умов для виробників.
4. Надання преференцій у закупівлях вітчизняним виробникам.
5. Забезпечення високої кількості закупівель техніки державою для підтримки стабільного виробництва.
Вадим Шкарупін, директор ТОВ «Еталон-Авто», вважає, що теоретично така можливість є у Луцького та Чернігівського автозаводів, принаймні з огляду на масштаб виробничих територій. Іншим підприємствам бракує територіальних можливостей для масштабування. Хоча ЗАЗ також великий завод. Але для всіх виробників є ще питання розробки кінцевого продукту, технології виготовлення АКБ та інших комплектуючих, враховуючи закон про локалізацію, який передбачає 40% до 2028 року.
На думку Юрія Бубеса, президента концерну “Електрон”, українська промисловість цілком спроможна наростити потужності. Але при умові, що держава дійсно стане бізнес-партнером національних виробників, тобто затвердить (і виконуватиме!) державну програму під оголошені цим законом параметри. Проте ми не знаємо сьогодні жодної подібної реально працюючої програми в галузі машинобудування. Було дуже багато спроб Уряду і кількох міністерств відстежувати можливості виробництв в Україні, їм надіслано сотні аналітичних довідок і конкретних пропозицій, але віз й досі там.
Для того, щоб в Україні виникло виробництво сучасних електромобілів потрібно чотири стратегічні речі, - вважає директор AUTO-Consulting Олег Омельницький.
1. Перемога.
2. Вихід на ринок ЄС.
3. Прозорі і рівні умови для інвесторів.
4. Стабільність законодавства на 15-20 років.
Нажаль, Україна втратила шанс залучити потужних інвесторів у 90-х та 2000-і. З різних причин ми втратили цей шанс і в 2010/20-х. Ми програли конкурентну боротьбу росіянам, країнам Середньої Азії, Словаччині, Польщі, Угорщині тощо. Необхідно зробити висновки з цього і не втратити шанс залучити інвесторів вже з будівництва електромобілів. Шанси в України є і ресурси теж.
Чому у України не вийшло стати автомобільною державою. Частина 1 90-і роки
Чому у України не вийшло стати автомобільною державою. Частина 2 2000-і роки
Чому у України не вийшло стати автомобільною державою. Частина 3 Останнє десятиліття
Потрібно чітко "прорубати вікно" для постачання наших майбутніх електромобілів на ринок ЄС. Це завдання для Уряду і це потрібно робити вже зараз. Як тільки для нашого виробництва відкривається ринок ЄС – це одразу підвищує привабливість розміщувати виробництво в Україні. Далі потрібно чітко і прозоро сформулювати умови для інвесторів і дати їм гарантії незмінності умов на 15-20 років. Сформувати в певних регіонах кластери по виробництву електромобілів та компонентів для них, виділити майданчики, ємності і дати можливість місцевій владі пропонувати готові рішення світовим виробникам. На прозорих умовах. І зрозуміло, що інвестори повинні отримати певні пільги. Це потрібно напрацьовувати вже зараз. І тут потрібно щоб разом попрацювали Уряд, Верховна Рада, провідні фахівці. Після перемоги в нас буде невеликий проміжок часу для залучення таких інвесторів.
Залучення світових виробників для реального виробництва в Україні дасть позитивний поштовх всій економіці. Це і металургія, і хімія, і резинотехнічна галузь, виробництво АКБ, розробка родовищ, будівництво тощо. Крім того, це і допоміжні виробництва, які також прийдуть у кластер навколо виробництва електромобілів. Це дасть змогу повернути людей з-за кордону, розвивати цілі регіони, будувати житло, дороги, логістичні комплекси, транспорт, готелі, навчання і дасть перспективу молоді шукати себе в рідній країні. Це надзвичайно складна робота, яку ми, нажаль, провалили з автомобілебудуванням, але ще є шанс все виправити. Таких кластерів може бути декілька по країні. Якщо в Словаччині виробляють 1 млн. автомобілів на рік, то в Україні ми здатні виробляти набагато більше. Але самі ми не піднімемо такі сучасні виробництва та технології, потрібно залучати провідних інвесторів – лідерів галузі, - вважає Олег Омельницький.
Насправді, коментувати тут можна дуже довго, говорить бренд-директор Porsche в Україні, Ігор Ткаченко. Найперше, що потрібно – це здобути перемогу у війні. А далі шляхи можуть бути абсолютно різними, наприклад – створення вільних економічних зон в країні та спеціальних інвестиційних пільг для інвесторів/постачальників. Шанс України насправді високий для перетворення в світового лідера будівництва електромобілів та комплектуючих до них, особливо, враховуючи геопозицію держави та інтелектуальні здібності та можливості українців.
Після нашої перемоги Україна матиме величезний шанс вирішувати інвестиційні питання на глобальному рівні щодо видобутку, наприклад, потрібної сировини під електромобільну галузь. В нас є багаті родовища, потрібно створити умови розвитку для українського виробника та звісно скласти пропозиції для світових лідерів галузі, яким можна запропонувати будівництво заводів як для виробництва акумуляторів та їх переробки, так і виробничі потужності великого асортименту для електротранспорту. Від цього Україна тільки виграє!
Які перспективи електромобілізації в Україні?
|
