Порівняно зі своїм попередником серії Traction Avant, Citroen DS виглядав як транспорт майбутнього з науково-фантастичного роману. Але під його футуристичною оболонкою ховалася ще більш інноваційна начинка: регульована гідропневматична підвіска, передні дискові гальма, напівавтоматична коробка передач, передній привід та гідропідсилювач керма.
Не дивно, що Citroen DS займає такі високі позиції у міжнародних рейтингах. Він стоїть на 3-му місці за результатами конкурсу "Автомобіль століття" (1999), на 2-му - у списку найкрасивіших машин за версією The Daily Telegraph і на 1-му - як найкрасивіший автомобіль усіх часів за версією журналу Classic & Sports Car.
Розробка нової моделі на зміну Traction Avant почалася ще до війни в рамках проекту VGD (фр. Voiture a Grande Diffusion – "Великий Масовий Автомобіль"). Керував цим процесом французький авіаційний інженер Андре Лефевр, а за дизайн відповідав італійський скульптор Фламініо Бертоні. Перші прототипи з'явилися 1947 р., дорожні випробування почалися 1951 р., але до 1955 р. автомобіль тримали у режимі підвищеної секретності. Через це Citroen DS вийшов на ринок невипробуваним, із масою дефектів. Компанія не встигла вчасно забезпечити станції техобслуговування посібниками з ремонту, тому багато власників не знали, де їм відремонтувати свої машини, що вийшли з ладу.
Але коли недоліки були виправлені, Citroen DS отримав загальне визнання. На ньому їздила майже вся французька еліта: політики, аристократи, художники, поети, актори тощо, хоча поліцейські та таксисти любили його не менше. DS можна було зустріти у всіх колишніх французьких колоніях, але він вироблявся в основному в Парижі, на заводі Quai Andre-Citroen. У невеликих кількостях модель збиралася у Великій Британії, ПАР, Югославії та Австралії. Пік продажів припав на 1970 р., коли Citroen DS вже неабияк застарів. У 1975 році на зміну йому прийшов 5-дверний Citroen CX. Усього з 1955 по 1975 роки було випущено 1 455 746 од. Citroen DS, включаючи споріднену модель ID.
У дизайні Citroen DS переважали гладкі, обтічні форми. Вони були вивірені в аеродинамічній трубі, тому коефіцієнт лобового опору становив 0,382. Фронтальний стиль визначався відсутністю радіаторної решітки: її замінювали отвори вище і нижче переднього бампера. Похилий капот, понтонні боковини, що звужуються, із закритими задніми колісними арками і спадаючий дах забезпечували машині стрімкий силует. Останнім штрихом Фламініо Бертоні стали круглі поворотники у задніх стійках даху, які мали вигляд стаканчиків для морозива чи реактивних стручків. Citroen DS був "предметом з іншого всесвіту", який "впав з неба", як висловився Ролан Барт, який присвятив йому голову у своїй збірці філософських есеїв. Навіть назва моделі підтверджувала її позаземне походження: літери DS (de-es) французькою читаються так само, як слово Deesse - "Богиня". Автомобіль сприймався як об'єкт сучасного мистецтва. У 1957 р. його показали на виставці Triennale di Milano, поставивши вертикально, на зразок ракети, що злітає. Фантазії отримали наочну реалізацію у фільмі Fantomas se dechaine (1965), де Citroen DS Фантомаса перетворювався на реактивний літак.
У процесі розробки на Citroen DS планували встановити опозитний 6-циліндровий двигун повітряного охолодження, але він виявився занадто шумним і швидко перегрівався. Тоді інженер Вальтер Бекк'я модернізував рядний 4-циліндровий двигун OHV від моделі Traction Avant 11CV, замінивши чавунну голівку алюмінієвою з напівсферичними камерами згоряння та двокамерним карбюратором. В результаті потужність зросла з 60 до 75 к.с. при тому ж об'ємі (1911 см3). Щоб зменшити висоту капота та покращити розподіл ваги, конструктори зсунули силовий агрегат далеко за провідну передню вісь, а коробку передач, радіатор та запасне колесо розмістили у передньому звисі. Напівавтоматична трансмісія Citromatic складалася із звичайного 4-ступінчастого редуктора без синхронізатора на 1-й передачі, гідроблоку керування та сухого однодискового зчеплення з гідроприводом. Педаль зчеплення була відсутня, але передачі перемикалися вручну, за допомогою важеля на рульовій колонці.
Найцікавішою особливістю Citroen DS була його підвіска, що самовирівнюється, з регульованим дорожнім просвітом. Розроблена Полем Мажесом з розрахунком на поганий стан доріг післявоєнної Франції, вона вперше отримала застосування на моделі Citroen 15-Six в 1954 р. Замість пружин у цій підвісці використовувалися заповнені азотом сфери діаметром 12 см, а замість амортизаторів - гідравлічні циліндри з поршнями важелів. Напрямними елементами виступали поперечні (спереду) або поздовжні (ззаду) важелі, з'єднані стабілізаторами поперечної стійкості. Механізм був такий: центральний аксіально-плунжерний насос із приводом від силового агрегату підтримував постійний тиск 175 бар у двох гідроакумуляторах, які розподіляли рідину на гідропневматичні елементи в залежності від навантаження на кожне колесо та зливали її залишки у спеціальний резервуар. Крім того, підвіска Citroen DS знаходилася в одній системі з гідропідсилювачем керма, електрогідравлічною коробкою передач та гідравлічними гальмами.
Citroen DS став одним з перших автомобілів, оснащених передніми дисковими гальмами, причому розташовувалися вони не на колесах, а на борту, впритул до диференціала. Ззаду стояли барабанні гальма, і вся система була двоконтурною гідравлічною, за винятком механічного гальма стоянки, що діяв на передні диски. Передня колія (1500 мм) була ширша за задню (1295 мм), але й радіальні шини Michelin мали різну ширину - 165 R15 спереду і 155 R15 ззаду. У поєднанні з рейковим кермовим механізмом, гідропневматичною підвіскою та підсилювачем керма це забезпечувало чудову керованість. Citroen DS не їхав, а плив, як казковий килим-літак. При вимкненому двигуні підвіска автоматично опускала автомобіль, при включеному піднімала, а різкі повороти і навантаження компенсувала збільшенням жорсткості. За допомогою важеля в салоні водій міг вибрати одне із п'яти фіксованих положень кузова щодо землі. Для заміни колеса не був потрібний домкрат: DS взагалі міг пересуватися на трьох колесах, що неодноразово демонструвалося в рекламних цілях.
Citroen DS мав сталеве несуче днище з привареними до нього бічними лонжеронами і тонким просторовим каркасом, до якого на болтах кріпилися зовнішні панелі кузова. На ранніх екземплярах капот та багажник робилися з алюмінію, дах – зі склопластику. Салон був досить вузьким, але довга колісна база (3124 мм) та плоска підлога забезпечували достатньо простору для ніг. Автомобіль оснащувався м'якими кріслами, пластиковою панеллю приладів з горизонтальним спідометром та унікальним кермом, що тримався на одній зігнутій спиці. До 1958 Citroen DS пропонувався тільки з 4-дверним кузовом седан (Berline). Потім у продаж надійшов універсал, відомий як Break у Франції, Safari або Estate у Великій Британії та Wagon у США. Обладнаний п'ятими дверима з двох половин (відкидний борт і скло, що відкривається вгору) і вертикальними задніми ліхтарями, він був доступний у трьох конфігураціях: Break (п'ятимісний з додатковими лавками вздовж бортів вантажного відсіку), Familiale (семимісний з розкладними сидіннями посередині) із заднім сидінням, включаючи версію Ambulance).
Що стосується 2-дверного кабріолету (Decapotable), то він з'явився в каталозі тільки в 1961 р., причому цей кузов виготовлявся не на заводі, а в ательє Chapron. До 1975 було побудовано всього 1365 примірників Citroen DS з відкритим верхом, і сьогодні вони цінуються вдвічі вище, ніж седани. Існували і більш рідкісні кузови від Анрі Шапрона: кабріолети La Croisette, Le Caddy та Palm Beach, купе Le Paris, Concorde та Le Leman, седани Prestige, Lorraine та Majesty. Деякі комплектувалися контейнерами для пікніка, баром, телевізором і навіть радіотелефоном.
Культовий CITROEN 2CV святкує 75-річний ювілей
|
